Лютер і Еразм
Лист до Ткаленка
Привіт брате!
Вирішив написати тобі, з’явилося бажання під час читання Біблії.
Пригадалися слова нашої останньої розмови (духовні теми). Ти сказав “багато що невідомо і не відкрито, що потім зрозуміємо”. Розумію, але не погоджуюсь.
Почав читати Лютера, його роботу “підневільна воля” - це його відповідь Еразму Ротердамському.
Наводжу невеликий уривок слів Лютера. Це з передмови.
Сподіваюсь надихне.
ПІДНЕВІЛЬНА ВОЛЯ - ОГЛЯД ЕРАЗМОВОЇ ПЕРЕДМОВИ -
(2) Про зрозумілість Святого Письма
Тепер я переходжу до іншого пункту, що безпосередньо з цим пов’язаний.
Ви поділяєте християнські доктрини на два класи і твердите, що одні нам треба знати, а інші — ні.
“Одні з них, — кажете ви, — наділені прихованим змістом, тоді як інші цілком очевидні”.
Безперечно, що в цьому пункті ви або жонглюєте словами когось іншого, або намагаєтеся створити літературний ефект!
А проте ви цитуєте на свою підтримку слова Павла (Рим. 11, 33): “О, глибино багатства і премудрости, і знання Божого!”,
а також пророка Ісаю (Іс. 40, 13): “Хто Господнього Духа збагнув і де та людина, що ради свої подавала йому?”
Ви сказали це з великою легкістю, чи тому, що ви знали, що пишете не тільки для Лютера, а й для широкого загалу,
чи тому, що ви просто не подумали про те, що пишете проти Лютера! Я все ж таки сподіваюся, що ви не відмовляєте Лютерові
в деякій обізнаності та тверезому глузді там, де йдеться про священні тексти? Якщо ж ні, то начувайтеся! Я силоміць примушу вас це визнати!
Ось моє розрізнення (бо я теж збираюся прочитати коротку лекцію — або зробити короткий екскурс у логіку, якщо ви дозволите мені так сказати):
Бог і Його Святе Письмо — це дві різні речі, так само як Творець і його творіння — дві різні речі.
Зрештою, ніхто не ставить під сумнів, що Бог ховає в собі багато чого такого, чого ми не знаємо.
Сам Христос каже про Судний день: “А про день той і годину не знає ніхто… лише сам Отець”.
А в Діях святих апостолів (Дії, 1, 7) він каже: “То не ваша справа знати час та добу…”;
і знову таки він каже: “Знаю Я, кого вибрав” (Ів. 13, 18); а Павло каже: “Господь знає тих, хто Його” (2 Тим. 2, 19); і так далі.
Але думка про те, що у Святому Письмі деякі тексти наділені прихованим змістом була поширена безбожними софістами (чиїм відлунням ви тепер виступаєте, Еразме!), які, проте, досі не процитували жодного уривка, який би підтверджував їхнє ідіотське твердження; та й ніколи вони цього зробити не зможуть.
А Сатана використав ці пусті побрехеньки, щоб відбити в людей охоту читати священний текст і зруйнувати всяке уявлення про його цінність із метою забезпечити, щоб його отруйна філософія запанувала в церкві.
Я , безперечно, згоден, що чимало фрагментів зі Святого Письма важко читаються й нелегкі для зрозуміння, але це пояснюється не мало доступною нам природою їхньої теми, а нашим лінгвістичним та граматичним невіглаством; і це аж ніяк не стоїть на перепоні нашому зрозумінню змісту Святого Письма. Бо яку врочисту істину може досі приховувати Святе Письмо тепер, коли всі печаті зламані, а камінь відкинуто від дверей гробниці, й найбільші з таємниць виведені на світло — що Христос, Син Божий, став людиною, що Бог Триєдиний, що Христос відбув за нас муки й царюватиме вічно? І хіба про ці речі не знають і не співають на всіх наших вулицях? Заберіть Христа зі Святого Письма — і що там залишиться? Отже, ви бачите, що весь зміст Святого Письма нині виведений на світло, хоча певні уривки, які містять у собі невідомі слова, й залишаються дещо туманними. Тому не вельми розумно й богопротивно з вашого боку, тоді як ви знаєте, що зміст Святого Письма настільки прозорий, наскільки він може бути, називати його малозрозумілим на підставі лише цих кількох малозрозумілих слів. Якщо певні слова здаються неясними в одному місці, то в іншому вони цілком зрозумілі. Те, що Бог із такою очевидністю повідомив світові, у деяких частинах Святого Письма проголошується простими словами, тоді як в інших його частинах воно досі сховане під не дуже зрозумілими словами. Та коли щось перебуває в яскравому світлі дня і безліч фактів, що його підтверджують, теж перебувають у яскравому світлі дня, то не так важливо, що деякі з цих фактів можуть залишитися в темряві. Хто стане стверджувати, що міський водограй не освітлений, тому що люди десь у глибині якоїсь вузенької вулички можуть його не бачити, тоді як кожен, хто стоїть на площі, бачить його?
Тож неслушним видається мені ваше зауваження про Корикійську печеру ; у Святому Письмі справи стоять не так. Найглибші істини Верховного Божества більш не приховані, а нині виведені на світло й доступні для широкої публіки.
Христос відкрив наше розуміння, що ми могли зрозуміти Святе Письмо, і євангелія проповідується тепер кожному живому створінню. “Та по цілій землі пішов відголос їхній” (Пс. 18, 5). “А все, що давніше написане, написане нам на науку” (Рим. 15, 4). Знову ж таки: “Усе писання Богом надхнене і корисне до навчання” (2 Тим. 3. 16). Тож ви, і всі софісти разом із вами, процитуйте бодай одну таємницю, яка досі залишилася б нерозкритою в Біблії. Я знаю, що для багатьох людей багато ще залишається в ній незрозумілим; але це пояснюється не відсутністю зрозумілості у Святому Письмі, а їхньою власною сліпотою та тупістю, тим, що вони неспроможні на жодне зусилля, щоб побачити істину, яка, сама по собі, така проста, що простішої й бути не може. Як сказав Павло про юдеїв: “На їхньому серці лежить покривало” (2 Кор. 3, 15); і знову ж таки: “Коли ж наша євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине, — для невіруючих, котрим бог цього віку засліпив розум” (2 Кор. 4, 3-4). Вони як ті люди, які затуляють собі очі долонями або втікають із денного світла в темряву й ховаються там, а потім звинувачують сонце або темряву дня за свою неспроможність бачити. Тож побажаймо цим нещасним людям відмовитися від своєї блюзнірської звички переносити темряву власних сердець на просте й зрозуміле Боже Письмо!
Коли ви цитуєте слова святого Павла: “Які недовідомі присуди Його…”, то ви, схоже, вважаєте, що займенник “його” має стосунок до Святого Письма; тоді як присуди, що їх Павло називає недовідомими — це не присуди Святого Письма, а присуди Бога. І Ісая (Іс. 40, 13) не каже: “Хто збагнув дух Святого Письма?”, а: “Хто Господнього Духа збагнув?” (Павло, правда, стверджує, що християни знають Дух Господа, але тільки тоді, коли йдеться про речі, від Бога даровані нам, як він каже в 1 Кор. 2, 12.
(1 А я, як прийшов до вас, браття, не прийшов вам звіщати про Боже
свідоцтво з добірною мовою або мудрістю,
2 бо я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розп’ятого…
3 І я в вас був у немочі, і в страху, і в великім тремтінні.
4 І слово моє й моя проповідь не в словах переконливих людської
мудрости, але в доказі духа та сили,
5 щоб була віра ваша не в мудрості людській, але в силі Божій!
6 А ми говоримо про мудрість між досконалими, але мудрість не віку цього,
ані володарів цього віку, що гинуть,
7 але ми говоримо Божу мудрість у таємниці, приховану, яку Бог перед
віками призначив нам на славу,
8 яку ніхто з володарів цього віку не пізнав; коли б бо пізнали були,
то не розп’яли б вони Господа слави!
9 Але, як написано: Чого око не бачило й вухо не чуло, і що на
серце людині не впало, те Бог приготував був тим, хто любить Його!
10 А нам Бог відкрив це Своїм Духом, усе бо досліджує Дух, навіть
Божі глибини.
11 Хто бо з людей знає речі людські, окрім людського духа, що в нім проживає?
Так само не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого.
12 А ми прийняли духа не світу, але Духа, що з Бога, щоб знати про
13 що й говоримо не вивченими словами людської мудрости,
але вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне до духовного.
14 А людина тілесна не приймає речей, що від Божого Духа,
бо їй це глупота, і вона зрозуміти їх не може, бо вони розуміються тільки духовно.
15 Духовна ж людина судить усе, а її судити не може ніхто.
16 Бо хто розум Господній пізнав, який би його міг навчати? А ми
маємо розум Христів! 1 Кор.12)
Тож ви бачите, що ви, певно, спали, коли знайомилися з цими фрагментами і бачите, наскільки доречно ви їх цитували — такими, до речі, є майже всі ваші цитати, що їх ви наводите, обґрунтовуючи свій погляд на “незалежну волю”! Та й усі приклади неясності тексту, які ви подаєте в цьому досить-таки саркастичному уривку анітрохи не підтверджують ваших висновків — я маю на увазі поділ Божества на кілька осіб, поєднання людської й Божественної природи в Христі та непрощенний гріх. Тут перед нами, кажете ви, проблеми, які ніколи не були розв’язані. Якщо ви маєте на увазі ті дослідження, які здійснюють софісти, коли беруться обговорювати ці теми, то що зробило вам безневинне Святе Письмо, що ви таке злочинне знущання над ним переносите на карб його чистоти? Святе Письмо прямим текстом стверджує, що Тройця, Боговтілення та непрощенний гріх — це факти. У цьому немає нічого двозначного чи неясного. Ви, може, хотіли б, щоб Святе Письмо розповіло нам, як вони стали такими, якими вони є? Але воно нам про це нічого не каже, і нам не треба це знати. Це якраз та улюблена тема, на яку так полюбляють розводитися софісти. Залиште цю критику та звинувачення їм, але звільніть від них Святе Письмо! Якщо ж я помиляюся, і ви говорите про самі факти, то я скажу вам знову: звинувачуйте не Святе Письмо, а аріан і тих, для кого істина євангелії схована, які, внаслідок діяльності Сатани, їхнього Бога, неспроможні бачити очевидні докази існування Тройці в Божестві та людської природи Христа.
Отже, кілька слів на завершення: зрозумілість Святого Письма має подвійний характер, оскільки йдеться про подвійну відсутність світла. Перша відсутність — суто зовнішня і пов’язана з володінням Словом; друга стосується того знання, яке ми маємо у своєму серці. Коли ви говорите про внутрішню зрозумілість, то правда в тому, що той, хто не має в собі Духа Божого, може побачити лише якусь крихту з того, що дається у Святому Письмі. В усіх людей серця затьмарені, тому, навіть коли вони можуть обговорювати й цитувати те, що написано у Святому Письмі, вони по-справжньому нічого в ньому не розуміють. Вони не вірують у Бога, не вірують у те, що вони Божі створіння, вони не вірують ні в що — як про це говориться в Псаломі 13: “Безумний говорить у серці своїм: “Нема Бога!”” (Пс. 13, 1). Святий Дух потрібен для зрозуміння всього Святого Письма і кожної частини Святого Письма. Якщо ж, навпаки, ви говорите про зовнішню зрозумілість, то в цьому випадку нічого у Святому Письмі не залишається незрозумілим або двозначним, і все, що ми в ньому знаходимо, подається там у яскравому світлі й проголошується всьому світові.
Ігоре, наш Господь хоче, щоб ми мали впевненість!
Щодо справи спасіння - це головне. Тому, що невпевненість в цьому не дасть повною мірою прославляти волю Батька, справу-спасіння Ісуса та откровення Духа.
Головна річ “БОГ НАС СПАС, а не дав можливість спаситись самім”.
СЛАВА ІСУСУ!
Відповідь Ткаленка (навряд, чи хтось сюди дочитає, але все ж… може дочитає той, хто знайде Господа):
Михайле, Лютер класний белетрист (письменник). Я відчуваю з ним близькість по духу і по стилю письма.
Сподіваюся ти не спав, коли читав ці вірші:
Кор. 13
9. Ибо мы отчасти знаем, и отчасти пророчествуем;
УПО: Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;
KJV: For we know in part, and we prophesy in part.
10. когда же настанет совершенное, тогда то, что отчасти, прекратится.
УПО: коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.
KJV: But when that which is perfect is come, then that which is in part shall be done away.
11. Когда я был младенцем, то по-младенчески говорил, по — младенчески мыслил, по-младенчески рассуждал; а как стал мужем, то оставил младенческое.
УПО: Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.
KJV: When I was a child, I spake as a child, I understood as a child, I thought as a child: but when I became a man, I put away childish things.
12. Теперь мы видим как бы сквозь [тусклое] стекло, гадательно, тогда же лицем к лицу; теперь знаю я отчасти, а тогда познаю, подобно как я познан.
УПО: Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.
KJV: For now we see through a glass, darkly; but then face to face: now I know in part; but then shall I know even as also I am known.
То з чим ти не згідний? що “мы видим как бы сквозь [тусклое] стекло, гадательно,“?
Чи може Павло не порівнює нас із немовлятами? Немовлята знають те, що ім потрібно знати. Вони знають, що мама їх любить, що коли вони голодні треба кричати і вони будуть нагодовані, що не треба ні за що переживати, бо є хтось, хто турбується і захищає їх.
Це те, що ми знаємо про Бога, і що очевидно навіть для нас-немовлят.
Але Святе Письмо і Бог - це різні речі (читай уважно Лютера, а не підміняй поняття, як це роблять софісти (див.Вікіпедію)). Святе Письмо очевидне для нас і зрозуміле, як колискова матері. Але взнати саму мати, як особистість, пізнати так, як вона знає нас, спілкуватися на рівні (а не воплями і соплями), ми зможемо тільки з часом. Пізнати Бога, як ми самі пізнані ним, ми зможемо пізніше. А що тепер? Павло продовжує:
А теперь пребывают сии три: вера, надежда, любовь; но любовь из них больше.
УПО: А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!
KJV: And now abideth faith, hope, charity, these three; but the greatest of these is charity.
Ось, що є очевидною суттю Євангелія - віра, надія, любов. Евангелія - відкрита повністю. Це наше спасіння. Бог - ще ні…
з любовю
брат Ігор
понеділок, Січень 25, 2010 в 10:39