Ніхто
Ніхто не може висповідати самого себе… Ніхто не бачить колоди у власному оці. Як витягнути її, коли її не видно. Тільки відчуваєш дискомфорт і біль. І нічого не бачиш. І так і живеш. І ходиш по вулицях. І спиш, і їси.
Знайди того, хто побачить у твоєму оці навіть порошинку і попроси: якщо ти бачиш щось в моєму оці, витягни, будь ласка…
І ти відчуєш невимовну радість очищення.
А як його знайти, того, хто бачить пилинку в оці ближнього і не бачить колоди у своєму?
Це ти.
Ти можеш допомогти. Врятувати. Очистити!
Але кому ти потрібний?
п’ятниця, Квітень 9, 2010 в 17:59
Квітень 15, 2010 в 16:22
Мені ти потрібний. І ось що я тобі з цього приводу скажу:
Щоб побачити себе, усі свої соломинки та колоди - треба виконувати заповідь про десятину. Просто відкладати десятину, але не віддавати її у свій церковний егрегор ( як, напевно, ти це робиш), а подумки призначити її тому, хто зможе побачити тебе. Твердо дотримуватись правила, що десятина тобі особисто не належить. Сказати собі: “це - не моє”.Тоді це буде справжній пошук того, кого визнаєш більшим за себе. Не слабо спробувати таку практику, Ігоре? Задача складна, бо відразу, вмиг, скоріш за все Такого (кому схочеш запропонувати свою десятину) не знайдеш, доведеться потримати, притримати суму, що наростатиме з місяця у місяць. А жінка пилятиме, казатиме - “онде гроші, дай”. . . А рік, два …
Квітень 15, 2010 в 16:42
Круто
Квітень 20, 2010 в 10:51
Круто? То спробуй. Але ж при цьому окремо маючи все інше, всякі подарунки, подаяння, приношення, відрахування, все те, де сам розпоряджаєшся. Ти чоловік з умінням бачити глибоі речі. Таких мало.
Круто . Я таку оціну від тебе хотів почути, й ледве сподівався. Дякую. Хай буде круто тобі й мені. Круто буде тому, хто точніше себе побачить у предстоянні перед Господом.