Tkalenko Daily Journal

Мало хто пам’ятає, що така відома наука, як економіка, вивчає питання розподілу обмежених ресурсів за необмежених потреб. Не те, що б це визначення тримають в таємниці (воно є у всіх підручниках), але, мені здається, що є люди зацікавлені в тому, щоб мало хто розумів, чим же займається така псевдо наука, як економіка. Наука, що не має жодного закону, який би був одночасно істинний і нетривіальний!
Чи може я занадто швидко запряг і поїхав?
Але ж якби ви усвідомили, як важливо це зрозуміти. Це, звичайно не найважливіше в житті, але послухайте!
В нас є обмежені ресурси. Їх потрібно розподілити. Потреби ж наші - необмежені. Їх просто не можливо задовольнити. Ви пам’ятаєте казку про Золоту Рибку? Нас не можуть задовольнити ті ресурси, які ми розподіляємо. Можна вгамувати голод, спрагу і захиститись від холоду, але не надовго. Можна наситити тіло, але як вгамувати душу?
На ці питання економіка відповіді не дає.
Комуністи спробували вирішити основне питання економіки шляхом встановлення своїх уявлень про потреби. Комуністи встановили планку потреб на тому рівні, який вони вважали за розумний. Вони визначили наші потреби за нас і запропонували свою формулу задоволення: якщо ти не в концтаборі, не голодний і маєш дах над головою - хіба це не щастя?

* * *
Мене мучить це питання: ваші потреби неможливо задовольнити. Зрозумійте. Ви ніколи не станете щасливими! Справа в тім, що питання потреб - це не питання економіки. От, якби потреби обмежувалися ситим шлунком і житлом…
Економічні задачі ідіотські. Наприклад: на дереві висить п’ятнадцять яблук. До дерева біжать двадцять людей, в трьох з них - кольт, у двох - парабелум, і в одного - калашніков. Питання: хто володітиме обмеженими матеріальними благами (яблуками) після їх розподілу?
Ви бачите, що задачі, які нібито вирішує економіка, не має нічого спільного з наукою. Для їх вирішення потрібна арифметика, бойові мистецтва, балістика, військова справа…
Ось я подумав: якщо потреби людини є необмеженими, то потрібно бути дуже цинічним шахраєм, щоб створити, і дуже наївним дурнем, щоб вірити у ідеологію з гаслом «Від кожного за здібностями - кожному за потребою». Це гасло тримало в лещатах наші наївні мозки в комуністичні часи, і багатьох тримає й досі. Чому?
Люди - це такі істоти. Вони грішать. Їх легко спокусити. Ось, наприклад, вам повідомили, що ви виграли мільйон. Щоб його забрати вам потрібно заповнити бланк і відправити організаторам розіграшу. Ось і все! Ну бланк коштує якихось 80 баксів. Ви ж розумієте, що це шахрайство. А раптом… Ну, 80 баксів це не такі великі гроші, щоб не ризикнути заради мільйона. Ви віддасте їх, щоб назавжди вбити це питання з підсвідомості: «А що, коли це була правда?». Дива ж бувають…
Є відомий анекдот, як банк піднімає ставку депозиту до 20%, коли у всіх інших - 6%. Всі ж розумні люди, всі сміються… Але банк піднімає ставку до 50%. І народ не витримує - понесли гроші. От ви зараз усміхаєтеся. Ви думаєте, що це вас не стосується. ..
Та ви ж першими понесете! Не понесете під 50%, понесете під 100! Під 200%!
А під 300% ви закладете свою квартиру…
Чи може вже заклали?
Вважайте, що це плата за перший курс навчання в народному фінансовому університеті.
- Ткаленко, ти не розумієш, це все моє життя. .. Я втратив все …
Це не вигаданий діалог. В мене був знайомий, який помер після шахрайства в «Еліта-центрі». Людина продала квартиру, добрала кредит, знімала однокімнатне помешкання, рахуючи дні до новосілля.
До чого це я…
Людей легко обдурити. Більшість людей все життя проживають в омані. Омана розвіється в момент смерті…
Але головне - неможливо задовольнити матеріальні потреби людини…
Але саму людину можна задовольнити, навіть зробити її щасливою. Ви вже здогадалися, що матеріальні потреби і щастя - дві великі разніци.

* * *

За Епікуром задоволення, це відсутність страждань. Задоволення народжується саме там, на тій тонкій межі, де закінчуються страждання. В ту мить, коли людина вгамовує спрагу, насищається, зігрівається. Далі задоволення просто міняє форму, але не зростає. Людина, яка не відчуває голоду, не відчуває задоволення і від їжі. Людина, яка не мерзла, не має насолоди від теплої грубки.

Епікур був одним із великих - він розумів, що для того щоб отримувати максимальне чуттєве задоволення, потрібно максимально обмежити свої тілесні потреби. І ще потрібно позбутися страху смерті і мати друзів. Щодо смерті, то за словами Епікура, це ілюзія: її не існує, поки ми живі; а коли вона прийшла, то нас вже не існує.
Вчення Епікупа пізніше було спотворене послідовниками, які ніколи не знали великого філософа. Чоловікам потрібна якась філософія, щоб більш переконливо затягувати в ліжко жінок. Ось вони й почали, посилаючись на Епікура, проповідувати чуттєву насолоду, як найвищу життєву цінність.

* * *
Я думаю, ідеальним втіленням епікурейської філософії істинного задоволення стало вчення Ісуса Христа. Є така відома історія про Ісуса Христа і Самарянку. Вони зустрілися опівдні біля колодязя і Христос каже жінці:
- Дай мені попити.
Чоловік і жінка біля колодязя за містом. Самарія, велика дорога, полудень, спека…
- Як це ти, іудей, просиш пити в мене, самарянки…
Вона приймає це загравання. Вона ж розуміє, що має на увазі чоловік, який просить її вгамувати спрагу. Тим більше цікаво, що це іудей. Іудеї вважали самарян нечестивими і не спілкувалися з ними. Вони не мали права доторкуватися навіть до речей самарян. А тут він просить, щоб вона дала йому пити. Хіба це не прозорий натяк? Вона ж розуміє, яка вона приваблива і спокуслива. Навіть іудей попросить попити…
Учні Христа, які повернулися з міста, куди вони ходили купити харчів, були вражені картиною Ісусового спілкування з гарною молодою жінкою. Невірною. Нечистою. Самарянкою…
Але це трохи згодом. А тепер загадкова відповідь Христа.
- Якби ти знала дар Божий…
Про що це Ти, Господи? Який такий дар Божий?
- Якби ти знала Хто говорить до тебе: «дай мені пити», то ти б сама просила у нього… І Він дав би тобі води живої.
Ну що це за натяки? Як цю фразу може сприйняти проста, не обтяжена цнотою самарянка? Вона охоче підтримує цей флірт з красивим і харизматичним іудеєм:
- Пане, тобі ж нічим зачерпнути. А колодязь глибокий! Звідки ж в тебе вода жива? Невже ти більший від нашого отця Якова, який дав нам цей колодязь?
Вона говорить ні про що. Просто заграє. Ісус підтримує розмову.
- Той хто п’є з цього колодязя, знову захоче пити. А хто вип’є води, якої Я дам, той не буде прагнути довіку. Моя жива вода стане в такій людині джерелом, що тече в життя вічне.
Самарянка бачить, що хлопчина говорить речі явно неадекватні. Напевно соромиться чи вагається. Вона по своєму розуміє його натяки: можливо він багатий (іудеї ж багаті) і він натякає на те, що коли вона його «напоїть», то і він їй щедро віддячить. Самарянка вирішує швидше перейти до справи і прямо каже:
- Дай же, пане, мені води отої, щоб я більше не мала спраги і не ходила сюди черпати.
Яку відповідь вона сподівалася почути? «А ну підійди ближче, моя кицю…»? Самарянка підходить впритул до Христа. В ії похітливому погляді спрага, яку неможливо задовольнити водою з цього самарянського колодязя. Ніхто в її місті не міг вгамувати її спрагу. Може цей іудей зможе? Він дивиться на неї так ніжно…
- Піди, поклич свого чоловіка і приходь сюди…
Самарянка усміхнулася. Він боїться, що вона заміжня! За іудейським законом якщо він доторкнеться до заміжньої жінки, то його можуть покарати смертю…
- В мене немає чоловіка… - промовила самарянка, і додала про себе: «Хтось тут, здається, збирався задовольнити мою спрагу? Де ж Твоя жива вода, Пане?…»
- Правду ти сказала, що в тебе немає чоловіка, - Ісус посміхнувся, - бо в тебе було п’ять чоловіків, а той, якого ти зараз маєш - не чоловік він тобі. Це ти справедливо сказала…
- Господи, - Самарянка враз змінилася на обличчі. В очах переляк, хіть миттєво кудись зникла, вона відступила на два кроки, уважно вдивляючись в спокійні і радісні очі іудея.
- Бачу, що ти Пророк…

*  *  *

Є щось магічне владне і дивовижне в тому, що хтось знає, скільки в тебе було сексуальних партнерів. Дійсно, таке може знати тільки Пророк. Що переживає людина, яка раптом отримує від когось точний фото-відео звіт своїх гріхів. Ось тут ти мацаєш когось в автобусі. Ось тут ти відкрив на роботі порносайт і намагаєшся відвернути монітор від співробітників, ось ти в поїзді…

Від Ісуса Христа монітор не відвернеш!

Христос знає хто ти. Він бачить, як ти намагаєшся вгамувати свою спрагу. Але та вода, яку ти п’єш – не здатна вгамувати.

Вода Христа преретворюється на джерело у твоєму серці… Вгамовує назавжди… Вода вічного блаженства… Вода Небесного Раю…

Клас!

субота, Квітень 17, 2010 в 23:28