Tkalenko Daily Journal

Українські інтелектуали дістануть і мертвого. Не кажучи вже про мене, живого, але усвідомлюючого, що смерть – це питання часу. Дістала ж мене одночасна поява в різних газетинах та тижневинах цілої серії публікацій на тему: роль інтелектуалів у житті суспільства.

Є у мене один товариш Алі. Він іранський емігрант. Алі головний спадкоємець потужного сімейного клану (не можу назвати його справжнього прізвища, бо це  небезпечно для його життя). Його діда було страчено за участь у антишаховій опозиції, а Алі створив підпільну антиісламську групу, яка наполовину складалася із його двоюрідних та троюрідних братів (тільки двоюрідних братів і сестер у нього 74). Вдень він навчався в університеті на хіміка, вечорами вони збиралися і розмовляли про політику. Потім вони почали здійснювати  антирежимні акції – писати на парканах: “Бородатий (Хомейні – І.Т.) забирайся на Місяць”. Після перших арештів (тих заарештованих, чию вину було доведено, страчували) батько Алі відвіз його в аеропорт, запхав йому до кишені 5000$, посадив у літак і відправив до Ашгабаду. “Вступи до якогось університету і вчися!” - сказав тато. З Ашгабаду Алі збирався летіти в Москву, але оскільки першим виявився літак до Києва, то він полетів в Україну. І залишився тут на шість років.

Якось він запитав мене:

- В Україні взагалі є інтелектуали?

- Що ти мєш на увазі?

- Я знаю країни, в яких немає навіть симфонічного оркестру, але я прийду на базар і мені зважать рівно кілограм. А ви вважаєте себе культурною європейською країною, слідкуєте за модою, але у вас на базарі відкрито обдурюють і нічого не можна вдіяти, і нікого це не хвилює. Чому інтелектуали не пояснюють людям, що так не можна робити? У вас же вільна преса?

Ну що я міг сказати цьому наївному персу? Те, що наші інтелектуали зайняті іншими проблемами? Зокрема, питаннями місця інтелектуала в суспільстві?

- Ваші студенти, здається, думають тільки про пиво і дискотеки, – продовжував Алі, – нікого не хвилює, що коїться в державі. В Ірані студенти університетів – це совість нації. Вони першими йдуть на шибеницю, за свої переконання. Тільки вони можуть пояснити простим людям, що правильно, а що ні. Бо прості люди нічого не розуміють.

Прості люди…

Треба сказати правду: крім інтелектуалів є ще й вони - прості люди. І нікуди ти цей факт не подінеш. Простий народ - це трудівники, які не мають великої освіти, які більше люблять працювати руками ніж головою (“не хочеш працювати головою – працюй руками”). Народ цей простий тому, що не дуже любить думати. Не подобається їм ця, на перший погляд, безглузда справа - думати. В результаті вони слабо розуміють, що із ними відбувається.

І хтось за них повинен думати, все їм розжовувати і пояснювати. І вчити їх думати теж. А хто ж це буде робити, як не ми, їхні брати, – інтелектуали? Совість нації.

Інтелект – це просто здатність мислити. Людей, які продукують думки та ідеї  називають інтелектуалами. Здатність мислити закладена в кожну живу істоту, створену за образом та подобою Творця. Ця здатність дана нам для того, щоб допомогти нам вирішити - де ми проведемо вічність.

Справа в тім, що коли ти розглядаєш навколишній світ і розмірковуєш, то, врешті решт, починаєш ставити собі таке запитання: а який же смисл у цьому житті? Потім ти усвідомлюєш, що складаєшся ніби із двох сутностей, які протягом усього твого життя непримеренно воюють між собою. Одна сутність - правильна, відповідальна, чесна, доброзичлива, вірна, чиста, скромна. А друга - лінива, боягузлива, марнославна, зла, заздрісна, похітлива. Бій починається з самого пробудження і не закінчується  навіть у сні. Одна сутність спокушує тебе робити те, що принесе тобі насолоду зараз, а друга тихенько попереджує, що потім будеш шкодувати.

Так, це вони… Видиме і невидиме. Тимчасове і вічне. Матеріальне і духовне.

Тіло і душа.

Тіло помирає. А куди душа?

Колись я прочитав притчу про учня, який спитав у мудреця, як йому спастися. Мудрець повів його до річки, зайшов у воду і покликав учня. Потім схопив його за голову і запхав під воду. Учень почав задихатися і спробував вирватися, але мудрець міцно тримав його. За хвилину учневі вдалося вдихнути повітря.
- Що ви робите, вчителю? – обурився учень.
- Про що ти думав, там під водою?
- Про те, як мені врятуватися!
- А ти не мріяв про побачення з дівчиною?
- Ні?
- А ти не міркував над тим, як придбати землю і побудувати будинок?
- Ні, вчителю, навіть на думку таке не спало…
- А ти не планував повечеряти і погуляти з друзями?
- Ні., вчителю, я думав тільки про спасіння.
Вони вийшли на берег і мудрець сказав:
- Хочеш спастися – думай тільки про спасіння…

Легко сказати – думай… Це все одно, що сказати – стань інтелектуалом.

Життя – це не найголовніша і не найцінніша річ на планеті, де смертність складає – 100%. Ось до цього першими приходять інтелектуали. І вони першими, по ідеї, переборюють в собі плотську сутність. Тоді смерть – це не найстрашніше, що може статися з нами в цьому світі. Хоча, на перший погляд, смерть жахає.
 
Степан Бандера писав, що випробування смертю не витримує тільки те, що є витвором самого життя. Саме в інтелектуала є шанс вийти за межу життя і смерті. Перейти у вічність. Тому розумні диктатори і знищують інтелектуалів в першу чергу. Першочерговим завданням кожного нормального тоталітарного режиму є відучити людей думати. Чим менше людина думає, тим більше в неї страхів. Тим легше нею маніпулювати. Більшовики в Україні винищили всіх, хто здатен був нести ідею - студентів та інтелектуалів. Ну може не всіх, але хотіли всіх. Саме тому й знищувалася Біблія – ідеальний шлях, який виводить нас за межу життя і смерті.

Думка міняє матерію. Ідея перевертає світ.

Людина, яка не думає, не може вирішувати поставлених перед нею завдань. Вона безпорадна перед випробуванням, несподіваною загрозою. Народ, який не думає (народ без інтелектуалів) – приречений на рабство і винищення. Перед тим, як матеріалізуватися думка запліднюється в голові інтелектуала, формується, плекається і ось -  момент народження. Вона матеріалізується на папері, виходить в маси і оволодіває тими масами (Ленін). Маси в свою чергу теж запліднюються і народжують плід. Плоть і кров.

Маси виходять на майдан. Маси виходять за межу життя і смерті. Маси запліднені інтелектом…

Тут в мене виникло ще одне визначення інтелектуала – готовність пожертвувати життям заради ідеї. Найкращий приклад інтелектуала – Ісус Христос. Він довів простий народ своїми ідеями до того, що вони його розіп’яли. А потім почали думати. Христос виявився правим. Він запліднив їх своїми ідеями. І їх вже не зупинили ні меч, ні вогонь, ні пащі левів…

То яке ж завдання поставити мені сьогодні перед нашою інтелектуальною елітою?

А дуже просте - вмерти.

Просто вмерти. Тверезим. Вмерти, рятуючи простих людей, і саме від рук тих же простих людей. А інакше їх не врятуєш. Та жити заради чогось іншого немає смислу. Ось така важка доля інтелектуала.

Це, здається, і є смисл життя – померти так (там, тоді, в такому стані), як ти хочеш, а не так, як тебе нещасного смерть нагло спіткає.

Чому у нас немає рівності перед законом? Чому немає справедливого суду?

Бо ще ніхто не помер за це. Ще немає нікого, хто готовий померти заради цього.

Чому злочинці - безкарні, при владі  - шахраї і електоральні фальсифікатори?

Бо ще мало крові заплачено за ідеальну Україну. Чисту і Благословенну.

Колись після чергового обвалу національної валюти голова нацбанку Ющенко пояснив, що до нас докотилися хвилі азіатської кризи. Тому гривня впала. І ніхто  не пояснив людям, що таке інфляція. Міністр Великобританії знає, що коли курс фунта впаде хоча б на одну десяту відсотка – він злетить з посади. А коли він спробує поянювати падіння курсу кризою на азіатських біржах, то його просто повісять на реї. Згодують левам лондонського зоопарку на вечерю. Чому він не може дозволити собі щось збрехати народу? Бо британські інтелектуали (журналісти, політологи, економісти) швидше помруть ніж дозволять йому це.

Чому з кожним днем росте кількість некомпетентних і наскрізь корумпованих інспекторів ДАЇ? Вони сидять у засідках, але ловлять тільки тих, в кого немає посвідчення помічника депутата.

Та просто ще ніхто не готовий померти.

Чому у всіх українських містах два найшикарніші будинки – податкова інспекція і митниця? Чому в нас така складна і заплутана податкова система, а вся економіка – в тіні? Де ті податки, які б не шкода було платити? Поясніть, що робити нам, простим наївним маргіналам, плебсу, електорату? Поясніть же нам!

Просто ніхто ще не помер за нас.

Завдання влади – збільшувати кількість ідіотів у державі. Ідіот, в перекладі з грецької – це людина яка не допускалася до зібрання полісу. Тобто людина, яка не бере участі в політиці (управлінні полісом). Завдання інтелектуалів – збільшити кількість інтелектуалів у державі. І тільки в таких умовах, в запеклій смертельній боротьбі, народжуються інтелектуали. Інтелектуал робить інтелектуала. Запалює його своїм переконанням. Дає йому смак до мислення. Дух свободи. І міняє світ.
“Коли насіння не помре, воно не дасть плоду”, - говорив Ісус Христос.

Це не для простих.

А хто ти – громадянин, чи ідіот? Інтелектуал, чи простий чоловік? Чи гірський козел?

Якось я мав нагоду поспілкуватися із старим журналістом-комуністом, який виступав проти приватної власності на землю.
- Не можна робити землю товаром! Земля повинна бути тільки державною, бо…
Я кажу йому, зле дивлячись у вічі:
- Це моє право – мати землю у приватній власності. І я готовий померти за це. Ви готові померти за те, щоб відібрати в мене мою землю?

Комуністичний журналіст подивився на мене здивовано і сказав:

- Ну тоді це дійсно, важке питання.

Насправді питання не важке – просто перевелися в Україні-ненці справжні комуністи, готові померти за свою ідею.

Прекрасна Україна – просто ідея. Ідеальна держава – просто ідея. Україна без бандитів і фальсифікаторів – це просто ідея. Хтось повинен буде ще померти за це, як Гія Гонгадзе помер за Україну без Кучми.

Ви хочете померти за свою ідею? Чи померти просто так, безглуздо, як собака під парканом?

І пам’ятайте: смертність все одно стовідсоткова…

Ха-ха-ха…

неділя, Вересень 2, 2007 в 09:29