Tkalenko Daily Journal

Встретил своего друга Виталика. Он лидер украинской группы второго эшелона. Он говорит:
– Слушай, ты пишешь столько всякой фигни, напиши мне пару текстовок. У меня есть там классные темы.

Он скинул мне пару тем, то есть мелодий, и я, вдохновленный возможностью писать не о политике, стал сочинять. Если бы вы знали, какое это счастье – писать простые гениальные текстовки для песен! И никакого пиара, никакого Януковича…

(Скорей бы зажглись эти костры аутодафе! Скорей бы бандитов посадили! И скорей бы я забыл про политику!). Хотя с рекламой Юли на мосту Патона в Киеве немного переборщили. Или, может, мне так просто показалось. Но красиво, ничего не скажешь.

Боже, какое это счастье – свободное песенное творчество.

За десять минут я написал две песни: про любовь и про безответную любовь. Эту тему пипл хавает.

Ім’я твоє я пишу сметаною
На смаженому кабачку.
Я їм ім’я моєї коханої
Кидаю його в пряму кишку.

Ти очі вмила водою талою
Купила осіннє пальто.
Та помста моя буде зухвалою
Про неї не взнає ніхто.

А я писав піском на асфальті
букви складав із мертвих лелек.
І ще в мене було чотири георгіни
В мене було чотири великих малинових ромашки.

Вони завтра помруть,
І я напишу тобі
на мокрій траві
чотири букви:

СОВА
Ти сова
Ти сова
Ти сова
Ти сова

Ти встала так пізно.
Ти не чула ту пісню
Прекрасну пісню, що шукала тебе на світанку.
Її почули тисячі красунь.
І кілька товстих талановитих лідерш.

Ну все, сово.
Іди шукай, шукай свого шуліку.
І слухай цей страшний любовний крик
Що я співатиму не тобі.

Я показал это Виталику.
– Немного стремновато… Это типа блюзик такой? Вау-вау…
– Я вообще-то думал, не под блюз, а вот так…

Я ему напел.
– Что-то слишком простовато.
– Ну и хорошо. К нам потянутся люди. Но это еще не все. Вот вторая песня.

Виталик стал читать:

Ранком почався град.
Це був величезний кольоровий град.
Він вбивав простих людей
Величезний дуже великий град
Він вбивав.

Ми приїхали в мертве місто
надзвичайний спецзагін
Ми шукали живих
З-під кольорових льодових куль
Ми витягли трупи і склали з них слово «Рай»
А потім облили бензином і підпалили
Такий в нас був секретний наказ.

І раптом я побачив тебе.
В маленькій чорній сукні
Я запитав тебе:
Як ви май леді?
Ти сказала:
О’кей.

Я запитав:
Ви можете йти, май леді?
Ти сказала: сорі, ні
І я поніс тебе на руках.

Ми відвезли тебе в місто Навара
Я сказав собі:
Куцик, в тебе немає стільки грошей,
Щоб знати її ім’я?

Це був град з кольорового льоду.
Це була расова чистка.
– Хтось вижив, сержанте, – спитав капітан.

– Майже ніхто.
– Я чув, що в Навару привезли
Сільвію Кантоне.

–Так, сер, з нею все о кей.
– Вона біла?
– Напевно, біла. Італійка.

Потім я подумав:
Боже, чому ти хотів, щоб я знав її ім’я?

Виталик посмотрел на меня и сказал: понимаешь, песня должна передать настроение, а не историю. Вот тебе образец текстовки, нужно сделать что-то похожее.

И он дал мне файл с записью. Текстовка была такая:

Кен ай вонт ю соу ю
Кен ай вонт ю соу ю
Вонт кен ю алоун 
Вонт кен ю алоун 

Ши сед ми зет ай лав ю
Ши мейк ми сет ай соу ю
Зе кен ю алоун
Зе кен ю алоун

Вент ю ген
вен а стей
Вент ю ген
вен а стей

Ай вил соу лоу
Ай вил соу лоу

Вент ю ген вен а стей
Вент ю ген вен а стей
Ай вил соу лоу
Кен гет ви клоун

Леми сет вен ай ген пен
Леми сет вен ай ген ю
Ай фил со край
Ай фил со край

Я прочитал и понял, что с моим знанием английского в шоу-бизнесе мне ничего не светит.

Прости, Виталик, я все понял. Я возвращаюсь на свою колонку. Извини, выкручивайся уж сам. Где там мой Янукович?…

А может, Виталь, попробуешь все-таки блюзик? Вау, вау…

вівторок, Вересень 4, 2007 в 09:40