Вова поверил в Бога и крестился в протестантской Церкви. Вскоре он женился на своей духовной сестре. С красавицей и умницей Викторией до брака у него были чистые отношения. Они ни разу даже не целовались, как это было принято в церквях Христа. Прекрасная жена родила Вове трех прекрасных здоровых сыновей. Вова начал бизнес с партнером и братом по Церкви и очень скоро они создали международную компанию. На пятый год чистая Вовина прибыль  составляла около 800 тыс. долларов США.

Вова много работал. Потом у него стало не  хватать времени ходить в церковь. Он очень уставал. Жена тоже. Они перестали посещать собрание, но ничего особо не изменилось ни в их отношениях, ни в семье, ни в жизни. Они жили в двухкомнатной квартире в Москве и Вова решил построить семейное гнездо. Он инвестировал 600 тыс. долларов в строительство коттеджа в престижном коттеджном  городке. Но когда строительство подходило к концу, на городок был совершен рейдерский захват и человека, который все это строил  посадили в тюрьму, конфисковав у него весь городок вместе с Вовиным котеджем. Несчастным инвесторам сказали: или, или…

- Я уезжаю из этой долбанной бандитской страны, - сказал Вова.

- Не надо, Вова, - сказала Вика.

- Нет, я здесь больше не могу…

Вова уехал в Эстонию, снял на берегу моря прекрасный домик за смешных 400 долларов и вернулся, чтобы забрать семью. Но Вика не хотела ехать. Под разными предлогами она несколько месяцев переносила поездку, надеясь, что муж успокоиться, и его безумие пройдет.

Однажды Вова приехал домой и сказал:

- Вика, ты можешь уже не ехать. Я с тобой развожусь.

- Вова… я еду…

- Нет, я уже не хочу. Мне хорошо одному.

- Ты нашел кого-то…

Ну эту сцену конечно можно собрать по крупицам из популярных мыльных опер, но главное не в этом. А вот в чем.

- Почему ты не уволок меня с собой, Вовочка, почему ты не схватил меня за волосы и не треснул об стену?!!! - спросила Вика.

- Что ты имеешь в виду? Поднять руку на женщину?

- Да, и убить, убить бл..дь… - сказала Вика.

Она была не просто красивой женщиной - ума тоже хватало…

- Будьласка, будьласка! Кладбіще і забор! Я тут жіву! Будь ласка!

Маршрутка зупинилася, але задні двері її не відкривалися, потрібно було пробиратися до передніх. Джей просувався вперед, протискуючись між людей і вигукуючи всі відомі йому іноземні слова:

- Абрір ун пасо! МУка мукА! Балшоє дякую! Свіжє мясо! Кладбіщє і забор! Допобачення!

Джей вистрибнув у ніч.

- До побачення, - відповіли йому здивовані пасажири.

Один канадієць, проповідник-місіонер розповів мені, як він в ранні 90-ті прилетів до Києва і почав проповідувати людям на Хрещатику. Він вигукував пророцтва по-англійськи, коли раптом до нього підійшов хлопчина і запитав:

- Може вам потрібен перекладач, бо люди вас не розуміють…
“Слава Господу!” - вигукнув проповідник. Тепер його могли розуміти! Він розповідав притчу Христа про сіяча, який сіяв зерно, і зерно потрапляло на різні грунти. Одне впало край дороги, друге в кам’янистий грунт, третє в тернії, а четверте на благодатну землю.
- Ви всі - грунти (soils)! - вигукнув проповідник.
А перекладачеві почулося “fools” - дурні.
- Ви всі дурні! - почув народ і ствердно закивав головами. Це ж правда, що ми дурні набиті. Ідіоти! Дебіли!
Проповідник возрадувався, побачивши, що його слово потрапляє на благодатний грунт…
І раптом:
- Ой вибачте, помилка! Не “дуракі”, а “почви”, тобто грунти… Я їм не так переклав, Енді…
Цього вже народ не зрозумів: які-такі почви?

Чому я згадав цю історію… Вийшла в світ проповідь нашого морального авторитета Мирослава Мариновича… Кого не зустріну - всі її прочитали. Це дійсно глибока, дуже мудра проповідь. Особливо мене вразила фраза: “за своє життя я також пізнав солодкий смак морального переступу і добре відчув, якою полиновою гіркотою він зазвичай обертається”. Ці слова назавжди залишуться в історіі якогось багатостраждального народу… Та це просто мармулядка, а не сентенція!

Солодкий смак морального переступу… мням-ням… Полинова гіркота… бє-є

Сповідь пана Мирослава, сильно зворушила мене, оскільки я сам пізнав солодкий смак цього морального переступу… А як його не пізнати? Чи знаєте ви, що таке полонина в маю? Біленькі пухнасті овечки ходять, крутять задками, щипають молоду травичку… Всі ж ми люди… Ось вам і солодкий смак… І полинова гіркота потім, коли чабани піймають…

Але враз я подумав… Ідіоте ти, Ткаленко! Де пан Маринович, а де вівці! Такий моральний авторитет, не міг переступити мораль на терені зоофілії! Вибачте пане Мирославе. Очевидно, ви мали на увазі щось інше…

О!!! Я теж пізнав і це, пане Мирославе. Бува йдеш пізнім вечором, заходиш до під’їзду, озираєшся… Нікого. Плюєш на стіну і чистим кінцем сірника робиш заміс із штукатурки. Чирк сірником - і в стелю його! Якщо пощастить, сірник прилипає до стелі і продовжує горіти, залишаючи чорну обвуглену пляму і солодкий смак морального переступу…
Наслідки, як чесно визнав пан Маринович, дійсно бувають жахливими, гіркими, як полин: заходиш додому і з”ясувуєш, що згорів жорсткий диск зі всіма твоїми проповідями…

Що ще сказати? Прекрасна проповідь, прекрасна. “Майбутнє преображення народу почнеться з усвідомлення молоддю того, що світ цинічного зневажання Божих і людських законів, у якому їх змушують жити поважні мужі, є насправді нестерпним”.
Поважні мужі змушують молодь жити в світі цинічного зневажання Божих і людських законів. Це нестерпно! Коли молодь усвідомить цю нестерпність - почнеться преображення…

Яка мудра, глибока думка. Я впевнений, що ні в кого навіть не підніметься рука дати пану Мариновичу в пику за цю проповідь. Просто нема за що!

Слухайте, а були ж такі проповідники, що діставали не тільки по пиці…

Я чомусь згадав святого Апостола Павла. Юродство проповіді. Коли він проповідував, люди думали, що він ідіот. Юдеі чекають на дива, а греки шукають мудрості, каже апостол Павло. Тому проповідь про Христа іудеїв доводила до сказу, а греки падали від сміху. “Про воскресіння з мертвих ми послухаємо завтра, ха-ха-ха!” - казали вони Павлові.

А й дійсно, проповідувати про те, що хтось десь воскрес із мертвих… Що Він був розіп’ятий із злочинцями, але був невинний, а винний ти, і Він взяв твою вину на себе… Розумного тут малувато буде…
Зрозуміло, що Павло отримува за таку проповідь коли в голову, а коли і по спині. Закінчив він так само, як і його Вчитель. Який теж всіх дістав своїми проповідями…

Греки шукають мудрості…
Слухайте, греки - це ж ми з вами! Ми шукаємо мудрості і тому ми читаємо мудрі проповіді. Деякі юдеї (типу мене) при цьому сподіваються на диво…
Бо хто такі юдеї? Юдеї - це теж ми з вами! Тільки юдеї. І ми не віримо. І не повіримо, поки не побачимо диво! А дива нема.
І судячи з обіцянки Христа - дива не буде.

Диво буде, коли хтось повірить. Для тих, хто повірить, ця ідіотська проповідь перетворюється на Божу премудрість і спасіння.
Але як в таке вірити?…
Я став пригадувати ідіотські проповіді з Біблії. Слухайте, Біблія - це просто добірка ідіотських (юродських) проповідей! Якщо ви її прочитаєте - ви дуже здивуєтеся. Ніхто ж не прочитає…

Я згадав одного біблійного персонажа, який підмішував гімно в тісто. Ви, напевно, про такого не чули. Уявіть, ви купуєте булочку, відкушуєте шматок і раптом відчуваєте смак гімна…
Що це? Хто поклав кал в тісто?
Я запитав у свого небіжа (21):
- Сашко, що ти думаєш про людину, яка кладе гімно в тісто і пече хліб?
- Больний на всю голову!
- Ти знаєш, цей больний - це великий пророк Єзекіїль. А гімно в хлібі - це пророцтво, послання від Господа.
- Як це…
- Ось так. Важко, правда, зрозуміти, що Господь хоче нам сказати…

Боженька любить використовувати такі несподівані заміси, щоб привернути нашу увагу.
Гімно в хлібі, це було послання для юдеїв у вавилонському полоні і воно означало: повертайтеся на рідну землю, якщо хочете відчути смак хліба. Цей чужинський хліб - гімно.

Хіба ця проповідь не для нас, українці. Хто збере дітей твоїх Україно? Дітей твоїх, як пісок розсипаний по світах? І їдять вони там хліб чужини… Хліб зі смаком гімна. Час повертатися, діти! Не чекайте, що вам тут хтось створить умови для життя, підніме індекс doing business, чи поборе корупцію. Не сподівайтеся, вони вас не чекають. Але це ваша земля. Прийдіть і поверніть її собі… Поки ви це не зробите - їстимете хліб з гімном. Ви і ваші діти.

А ось ще один славний чувак. Він вирізав еліту країни - заколов наче свиней 450 духовних лідерів Ізраїля. Що б ви подумали про того, хто за один день зарізав 450 старійши?. Це ніби як народних депутатів по-нашому?
Це вам, панове, пророцтво від великого пророка Іллі. Тільки хто це такі - 450 мудрагелів? Якось важко здогадатися…
В чому ж сенс цієї проповіді?
Вас, брехуни, чекає смерть. Поріжуть як свиней.

А ось ще один перець. Повністю голий. Та ще й босий. Чуваку десь сороківка, і він активно демонструє свої статеві ознаки народу. При чому не один день, а ось уже третій рік поспіль. Він таким чином хоче щось сказати нам. Звичайно, до красномовності пана Мариновича йому далеко, але це теж, виявляється, проповідь така. Можливо, ви про нього не чули, але це великий пророк Ісая.
А як нам зрозуміти цю проповідь?
Ви не втечете, панове, і не врятуєте своє майно. Ні в Єгипті не врятуєтеся, ні в Ефіопії. Звідусіль вас виведуть, і зади ваші голі стирчатимуть, коли вестимуть вас.
Це проповідь Ісаї.

А ось ще один пророк Божий одружився з повією. Повія продовжує займатися своєю основною діяльністю - наданням секс-послуг - при цьому народжуючи нашому герою дітей. Річ в тім, що це Господь наказав йому одружитися з повією. Ви чули коли-небудь, щоб Господь наказав кому-небудь женитися на повії? Це якийсь ідіотизм.
Пророк Осія марно намагається навернути свою дружину до благочестя. Але марно - вона бігає за своїми коханцями. Бідний Осія робить ще одну спробу - знімає нову повію, і намагається домовитися з нею: я тебе годую, одягаю, оплачую твої послуги, але ти ні з ким більше…
Щоб ви сказали про хлопчину, який жениться на повіях? А це послання панове і сенс його простий: це щоб ви відчули, як Я себе почуваю стосовно вас, бляді, говорить Господь. Ну це не дослівно, але десь так.

Скільки таких ідіотських проповідей в Біблії? Скільки таких больних на всю голову пророків? Їх повбивали. Христа теж розіп’яли як “больного на всю голову”.Але як бачите всі проповіді актуальні для нас і сьогодні. Ці пророки промовляють до нас крізь тисячоліття. Чи зможемо ми зрозуміти ці пророцтва? Чи врятуємося?

Недавно, на “Великій політиці” депутат Колесниченко ставив діагноз Олександрі Шевченко і з Фемен… Він чесно сказав, що йому подобаються жіночі груди, але ж не в такий спосіб… Він згадав, як колись мужики піймали ексгібіціоніста із сусіднього двору і відбили йому дітородні органи. Це було його пророцтво щодо Фемен… Ось що вас чекає. Це ж пророк від партії регіонів. Якось я зустрівся з паном Колесниченко на одній телепередачі, де він видавав сентенції типу: “Як можна підозрювати в корупції такий поважний орган, як Верховний Суд України”. В нас з ним триває давня публічна полеміка. Я подумав: “Колесніченко - це ж пророк. Тільки лже.”

А хто така Олександра Шевченко?

- Сашко, що ти думаєш про Фемен? - знову запитав я у свого небіжа.
- Про кого?
- Ну про дівчат, що цицьки показують.
- Ну це точно больні на всю голову… - сказав Сашко, але тепер не дуже впевнено.
- Я теж так колись думав…
- Да?
- В мене є один знайомий експерт американець. Він каже, що така повія як Олександра Шевченко коштує в каліфорніі 5000 баксів. А маленька фотосесія з моделлю такого рівня обійдеться тобі в 1000 доларів. Це просто щоб вона потримала твою коробочку з макаронами. В неї ангельський лик. Подумай, чого ця повія не їде собі в сонячну Каліхфорнію і не бере від життя все те, що може їй дати її ремесло. Але замість цього вона вибирає собі найганебнішу позицію, яку тільки може зайняти дівчина. Вона обирає шлях найнижчого публічного приниження. Ти подивись як вона говорить: вона освічена, розумна, гарна… Вона не больна на всю голову. Тут щось інше…
- Чого ж вона це робить? - запитав Сашко.
- Вона пророчиця. Сьогодні тільки вона і стоїть в проломі за Україну. Стоїть своїми грудьми… І вона несе нам послання від Господа, яке нам потрібно зрозуміти. Послання це не очевидне для всіх. Але якщо ми не розтлумачимо його вірно - то горе нам!

Я чомусь згадав ще одне ідіотське біблейське послання від пророчиці, яку спочатку мали за повію. Одна дівчинка несподівано завагітніла, і на запитання “від кого” відповідає: від Святого Духа, чесно…

Не больна на всю голову?

Якось я зустрів Олександру Шевченко з її молодою командою в кав’ярні на Прорізній. Я підійшов до неї і запитав:
- Ви розумієте, що за послання ви несете?
- Я розумію, - сказала вона.
Вона, можливо, думала, що її послання - “Україна не бордель”… Але це все не те, хоча десь тут і є ключ…
Може: Україна - бордель!

Пане Колесніченко - це послання для вас. Ви сидите з зухвалим обличчям, ви такий красавчік, такий розумний, такий принциповий, такий успішний… Ви майже святий, порівняно з дівчатами, які демонструють нам свої молочні залози задарма. Але ви трохи помиляєтеся. В продовження нашої гострої публічної полеміки скажу вам: ви блядь остання, порівняно із Олександрою Шевченко. Як юрист, ви розумієте, що насправді ви зовсім не остання блядь. Я цього жодним чином не стверджую. Але використовуючи такий мовні засоби як порівняння, гіперболу, епітет, метафору і алегорію, я кажу, що ви остання блядь тільки в порівнянні із пророчицею Олександрою. Порівняно з нею ми всі останні бляді. Тому ви тут попали во язице випадково, як полемічний опонент, людина, яка обрала шлях публічного політика і готова терпіти навіть образи.

А зараз я розшифрую вам пророцтво від Олександри. Будьте уважні, бо це попередження особисто вам, пане Колесніченко. Це біблейське попередження. Пане Колесниченко, скоро вас роздягнуть і поведуть, туди, куди ви не захочете йти. І всім буде видно ваш голий зад.

Це пророцтво не здійсниться лише за умови, коли ви говорите правду. Хай вас Господь благословить в будь-якому випадку. І вашу сім’ю.

А ось пророцтво для усіх нас, панове, пророцтво від Господа через дівчину ангельського типу Олександру:
- Та це ж ви і є - бляді!

P.S. Деякі лжепророки сьогодні лестять наш слух, говорячи, що українці заслуговують кращого життя, кращої влади, кращої долі.
Це неправда.
За 20 років незалежності ми зробили 40 млн. абортів. Ми здійснюємо найбільшу у світі кількість абортів на душу населення. 80% перших вагітностей в Україні переривається абортами. Ми самі знищуємо практично всіх наших первістків - силу і красу нації. Серед 500 тисяч українок, які народжують щороку, 100 тис. ромської національності і 100 тисяч татарок. Зі своїх гаманців ми оплачуємо ріст народів, у яких з нами окремі рахунки. І ми заплатимо. В той же час наші прекрасні сестри і доньки домінують на ринку секспослуг у всьому світі. Ми виробляємо найбільшу кількість дитячої порнографії. Ще трохи і ми станемо цивілізованою европейською країною і будемо женити гомосексуалістів. Ми лідируємо у розповсюдженні СНІД, венеричних хвороб, туберкульозу, наркоманії. У нас найбільша кількість безпритульних, покинутих дітей, сиріт, а також дітей, народжених поза шлюбом, та дітей, що виховуються в неповних сім’ях. За рівнем дитячого алкоголізму ми просто недосяжні у світі. Відсоток розлучень у нас один з найбільших у світі.
Хто вам говорить, що ми заслуговуємо кращого життя?
Ми заслуговуємо блядського життя.
А Господь Бог зітхне з полегкістю, коли цей співучий народ буде викреслений зі списків народів Землі назавжди.

Чинник, який робить систему централізованого керівництва неефективною полягає в тому, що відносна цінність речей дуже швидко і непередбачено змінюється, а інформація про це в соціалістичних економічних системах передається дуже повільно, і рішення приймаються дуже довго. Кому сьогодні потрібен фотоапарат Рolaroid , який свого часу порвав ринок. Річ, яка сьогодні користується попитом, і яку виробляє соціалістичне підприємство може дуже несподівано стати непотрібною (наприклад бабінні магнітофони, плівкові фотоапарати і т.д.). Але доки інформація про це надійде до центра управління соціалістичним підприємством, ціла галузь ринку може перестати існувати. Якщо директор соціалістичного підприємства скаже: панове, завтра ми зупиняємо виробництво, 50% людей звільнено, ми починаємо розробку нової продукції, - назавтра його буде звільнено. Навіть якщо його не буде звільнено, то у випадку невдачі його посадять, а підприємство або буде зруйноване, або буде призначений інший менеджер, ціль якого буде лише одна - не сісти за грати.
І ще одне: поняття справедливості люди визначають навмання, не розуміючи і не бачачи всіх логічно пов’язаних чинників. Ніхто не може зробити щось більш справедливим ніж воно є. Хоча людина відчуває певне задоволення, коли хтось втрачає майно, це відчуття не є моральним і з ним потрібно боротися. З другого боку, здобуток і втрата майна теж є справедливим.
Люди віддають перевагу злиднями і не ефективному виробництву, ніж роботі на зухвалого і розбещеного капіталіста. Все залежить від того, як поводить себе власник, пануючий клас, а головне - лідер держави. Коли люди розуміють, що тут ще гірше, вони кидаються в інші крайнощі.

Ой,як все це я тупо написав…

Это была какая-то странная подставная встреча. Василий Петрович(42) встретил в супермаркете своего одноклассника Вову Яремчука.
У Василия Петровича были тогда проблемы с иммунной системой - сильная депрессия. То есть онанизм. Василий Петрович почти не пил - только две бутылки пива вечером. Но он постоянно сидел на порносайтах. Для того чтобы получать коды доступа к ним, он специально купил сим-карту и отправлял смс-ки, проплачивая услуги. Со своей женой Любашей Василий Петрович не имел секса уже шесть лет. Жена унизила его при дочери. Василий Петрович сказал ей, что раз они решили экономить, то кофе не нужно было покупать. Они же не голодны… “Почему ты ВСЕГДА начинаешь скандал?” - спросила жена уничижительно. Василий Петрович обиделся на жену. Мысленно Василий Петрович с ней развелся, но идти было пока некуда…
Василий Петрович стал задерживаться на работе. Он был финансовым директором на тетрадном производстве. В его маленьком кабинете без окон был хороший компьютер, который Василия Петровича очень уважал и никогда не унижал. Компьютер был подключен к быстрому послушному интернету. Василий Петрович стал жить в виртуале.

Вован стоял в очереди прямо перед Василием Петровичем.

- Привет Вован, как дела? - спросил Василий Петрович, похлопав друга сзади по спине..

- Вася, привет, как я рад тебя видеть?
Василий Петрович внимательно посмотрел Вована и сразу все понял. Они не общались около пяти лет. Василий Петрович знал, что за это время Вован спился, постоянно валялся обосцанный под заборами, опустился до самого социального дна… Но потом вдруг оттолкнулся от этого дна и совершенно неожиданно всплыл.

Понятно, что это была секта. Единственным путем спасения теперь для Вована было спасение других, ему подобных.
- Вася, ты мне нужен…

Короче, Вован затащил Василия Петровича к своему другу Коляну. Колян жил рядом и они зашли на минутку, иначе бы Василий Петрович не пошел. Василий Петрович сам удивился, как он так поддался, у него же не было времени… Он понимал, что идет в секту. Но что-то повело его, какой-то долг, кредит доверия к бывшему другу, которого он уже похоронил без надежды погулять на его поминках.

- Вовочка!
- Колюнчик!
И мужики начали обниматься. Василий Петрович к этому был готов - секта, чего еще ожидать.
- Знакомься, Колюня, это мой лучший друг, одноклассник Вася!
- Вася, привет, давай я и тебя обниму!
И Колюня принялся крепко обнимать Василия Петровича. Василий Петрович слегка осклабился, то есть растянул рот в снисходительной полуулыбке. Лицо Коляна, уличное, бойцовское, шрамистое, еще несло на себе печать той прошлой реальной жизни.
Они прошли на кухню и Колян включил чайник.
- Ну как ты Колюня? - спросил Вован.
- Знаешь, я - просто невероятно! Я сегодня представлял себе, как мы будем на Небесах друг к другу в гости летать! У нас же у каждого будет свой дворец…
- У нас у каждого будет своя планета! - безапелляционно заявил Вован, - Дворец! Ну ты Колюня даешь! Да у нас будет миллион дворцов и городов! Планеты полные ангелов, которые находятся у нас в услужении! А на планетах огромные города, чудесные сады, горы, птицы, рыбы невероятные, мандариновые баклажаны, животные дивные, и трон Бога на Небесах и сам Всевышний восседает на нем, и Господь одесную Его, и мы можем с Ним общаться, петь Ему песенки…
- Подожди Вовочка, а что это за мандариновые баклажаны?
- Ну это такие большие прозрачные баклажаны с мандариновым соком внутри… Это я себе так представляю!… Но сок намного вкуснее, чем даже мандариновый. Ты себе тоже можешь представлять что хочешь, Колюня!
- Да, Вовик, я вот вижу эти дворцы, сложенные из драгоценных камней, из таких больших глыб драгоценных камней. Ты знаешь, там вот такие блоки из бриллианта, из сапфира синего, из фиолетового аметиста, розового берила, голубого топаза, зеленого изумруда. Там все кирпичи из разноцветных граненых алмазов, прозрачных как горный хрусталь. Лиловый гиацинт, красный сердоликс… А скреплены они между собой золотом, чистым как слеза. Золото вместо раствора!
- Я холодный! - воскликнул Вован, и глаза его зажглись как две огромных звезды по имени Солнце, - давай Коленька, продолжай!
- Да, - захлебывался от восторга Колян, - и там такой дворец, вот какой ты можешь представить себе самый красивый в мире дворец! Самый невероятный! Только вот наши дворцы будут в миллион раз круче! И ты знаешь, что окна там не нужны, потому что все камни огранены так, что изнутри они прозрачны, а снаружи невозможно увидеть что внутри. И там такая акустика и такая музыка божественная звучит и Господь видит нас, смотрит на нас, и мы его постоянно обнимаем…
- Бред, - сказал Василий Петрович.
Вован и Колян замолкли от неожиданности и повернули с Василию Петровичу свои восторженные головы. На их лицах выразилось скорбное недоумение глубиной с Марианскую впадину. Колян выпрямил в сторону Василия Петровича свой указательный палец и произнес:
- Чупакабра…